я зустріла тебе в іншому лиці:
ніби рибу випустили в джерело,
і вона запливла до нових очей,
а звідти поглянула на мене.
такий знайомий вираз
на небачених раніше рисах,
тільки погляд ніби-то знайомий,
тільки мова — дещо різниться.

виходжу на ло́ви:
придивляюсь до рухів,
до того, як мружаться очі,
прислухаюся, закидую сіті
в надії на те, що минуло —
а вихоплюю відображення.
ось так я стаю старшою.

як тобі живеться у новім ставку, рибо?
чи опинилася ти проти мене навмання
чи обрала собі сама
і ролю,
і маску,
і вбрання?

*написано для творчої практики у нашій спільноті.