Дикі гуси
Мері Олівер

Ти не маєш бути добрим.
Не маєш повзти на колінах
Сотню миль крізь пустелю і каятися.
Ти лишень маєш дозволити тендітному звірові свого тіла любити те, у що він залюблений.
Розкажи мені про розпуку – свою, а я розповім про свою.
Тим часом світ живе далі.
Тим часом сонце та прозора галька дощу рушають краєвидами,
рівнинами та бездонними деревами,
горами та ріками.
Тим часом у високім блаваті повітря дикі гуси знову вертають додому.
Хто б ти не був і куди б не сягала твоя самота,
світ сам себе підносить твоїй уяві,
гукає до тебе, мов дикі гуси, пронизливо й захоплено,
знову і знову виголошуючи твоє місце
в родині речей.

Wild Geese
Mary Oliver
You do not have to be good.
You do not have to walk on your knees
for a hundred miles through the desert, repenting.
You only have to let the soft animal of your body
love what it loves.
Tell me about despair, yours, and I will tell you mine.
Meanwhile the world goes on.
Meanwhile the sun and the clear pebbles of the rain
are moving across the landscapes,
over the prairies and the deep trees,
the mountains and the rivers.
Meanwhile the wild geese, high in the clean blue air,
are heading home again.
Whoever you are, no matter how lonely,
the world offers itself to your imagination,
calls to you like the wild geese, harsh and exciting–
over and over announcing your place
in the family of things.