змія звивалась на камінні,
мов паросток;

мені наснився віщий сон:
молода кора — тонка броня,
що обійняла стеблину,
ніби хтось перегорнув
аркуш списаний на чистий бік.

змія звивалась на камінні,
мов паросток, що порскає
з зернини;

наступна шкіра — чергова сторінка,
якої мов ніколи не торкались,
засліпить пружністю і пусткою,
страшно її поранити зненацька,
як зеленувату, ледь тверду кору, але

змія звивалась на камінні,
мов паросток, що порскає
з зернини; вислизала
зі старої шкіри, і я у тому сні
пірнула мимоволі
за нею слідом
із себе геть,
мов з рукава.